Выбираем лук и арбалет

С того момента, как первый человек, заимевший зуб на соседа, взял в руки суковатую палку, человеческая мысль с упорством, достойным лучшего применения, разрабатывает способы долбануть своего ближнего с максимально возможной дистанции. Дубина позволяла сделать это с полутора-двух метров, копье — с двух-трех. Праща увеличила дистанцию до 40-50 м, лук — более чем до 100-150.

Существенными недостатками лука при этом были его габариты и невозможность все время держать оружие взведенным со стрелой на тетиве. Арбалет же разом увеличил дистанцию удара почти втрое и к тому же мог продолжительное время находиться во взведенном состоянии без существенного ущерба для точности стрельбы.

Не следует забывать, что лучная стрела была, как правило, деревянной и имела относительно небольшую массу. А масса европейского арбалетного болта достигала 400 граммов. И делался он из железа. Подобный «летающий лом» бил с такой силой, что вопрос о попадании, например, в прорезь забрала, снимался сам собой.

Но все это в прошлом. А что же сейчас? Вы можете приобрести практически в любом оружейном магазине арбалет по своему вкусу. По меньшей мере, две-три модели в серьезном, солидном магазине в продаже есть обязательно. Почти любой магазин оружия может предложить арбалет-шнеппер или один из арбалетов с говорящим именем: «Аспид», «Гепард», «Тарантул», «Черный питон» и стрелы к ним.

Наиболее часто у нас встречаются арбалеты производства западных фирм моделей «Коммамдо», «Беар», «Девастатор». Внешний вид — на уровне:

• дюраль, пластик, лак;
• диоптрический или оптический прицел;
• оригинальная система взвода — не только «козьей ногой» но и переламыванием приклада (что странно напоминает обыкновенную двустволку).

Иногда, правда, попадаются и серьезные машины — например, фирмы «Барнетт» — при одном взгляде на которые ты понимал, что оружие может быть не только мощным, но и красивым… Что касается боевых качеств, то современный арбалет (особенно охотничий арбалет) отнюдь не уступает своим огнестрельным соперникам.

Спору нет, пуля массой от 9 до 40 г летящая со скоростью 400-800 м/с, вышибет душу хоть из кого. (Или прошьет насквозь и полетит себе дальше. ) 25-50-граммовая металлическая арбалетная стрела длиной от 20 до 35 см, летящая со скоростью 70-80 м/с, навылет, скорее всего, не пробьет, но здоровья точно не прибавит.

А уж вести какие-либо активные действия, да и просто передвигаться с торчащим в теле металлическим прутом несколько затруднительно. Кстати, со времен средневековья «летающий лом», сбавив в весе, существенно выиграл в точности боя и скорострельности.

Исходя из личного опыта, могу отметить, что десять прицельных выстрелов в минуту из снабженного оптическим прицелом и несъемным механизмом перезаряжания арбалета «Профессионал-4» не есть особо выдающееся достижение. Неплохо зарекомендовали себя и арбалеты «Коммандо» фирмы «Барнетт».

С помощью обычного диоптрического прицела (без оптики!) не проблема с 20 м всадить стрелу в пятирублевую монету, а на дистанции в 40-50 м собрать дюжину стрел в почтовую открытку. Точность боя огнестрельного оружия, полагаю, нет необходимости расписывать. И потом, попробуйте в условиях большого города пристрелять хотя бы СКС. Ручаюсь, сделать это будет довольно затруднительно. А для арбалета вполне хватает пачки старых газет и длинного коридора.

Здесь у арбалета существенный минус — широк! И неуклюж — что есть, то есть. Это, однако, не мешает неделями перемешаться с ним по лесу. И не по подмосковному лесу, а по самой настоящей тайге. Надо сказать, что и длинноствольные охотничьи ружья тоже не особенно способствуют удобству и легкости подобных «прогулок»

От 8 до 15 рублей за патрон и 1, 5 доллара за стрелу. Казалось бы, преимущество огнестрельного оружия очевидно. Однако никому еще не удалось выстрелить одним патроном дважды. А дюжины стрел хватает на год, а то и более (автору хватило на три). Если, конечно, не палить по всем встречным деревьям…

Но все это относится, так сказать, к прикладному применению древнего оружия — охотничьему, иногда спортивному. А ведь изначально арбалет — оружие боевое. И что же мы тут видим?

Различные модели арбалетов вполне официально (и достаточно давно) состоят на вооружении многочисленных спецслужб западных стран, а также у некоторых элитных подразделений войск специального назначения. Разумеется, это не «поленья с рессорами», а вполне современные боевые устройства, разработанные по последнему слову техники. Так,

• в США используются модели «Коммандо», «Беар». «Девастатор» и некоторые другие, не столь известные.
• В Европе (Франция) подобным оружием оснащены Иностранный легион (арбалеты фирмы «Барнетт» и «Беар») и некоторые части спецназначения других ведомств.
• Известно, что в знаменитой операции «Буря в пустыне» подразделение «Крысы пустыни» использовало все те же арбалеты «Барнетт» и «Девастатор». Говорят, что-то схожее есть и у нас.

При производстве современных арбалетов материалы используются также современные — пластик, нержавеющая сталь и т. п. Тетива, изготовленная из дакрона или кевлара, в меньшей степени зависит от колебаний температуры и влажности. Дуги делаются из дюралюминия, стали или пластмассы — они теперь гораздо надежнее своих средневековых предшественниц. А наличие современных оптических прицелов позволяет буквально «класть» стрелу в стрелу на весьма приличной дистанции. Что же послужило причиной этой, на первый взгляд не совсем понятной, реанимации древнего оружия?

Оставим в стороне бесшумность и незаметность применения. В силу предельной простоты спускового устройства, арбалет является исключительно надежным в боевой обстановке оружием. Минимальное количество движущихся деталей позволяет свести риск поломки практически к нулю, иными словами — если арбалет зарядили, то он обязательно выстрелит.

Осечек не бывает. А застревание стрелы на направляющей может присниться лишь в кошмарном сне. Хорошо пристрелянный арбалет (продажа, обычно, производится без пристрелки) обеспечивает почти 100%-е попадание болта именно туда. куда нужно стрелку Наличие предохранителей полностью исключает возможность случайного выстрела, даже при падении оружия с высоты второго этажа.

Погодные условия (за исключением сильного ветра) не слишком влияют на точность стрельбы, а уже упоминавшаяся возможность повторного использования стрел позволяет не таскать с собой чересчур тяжелый колчан. Кстати, современные арбалетные болты довольно сильно отличаются от своих древних прототипов.

В последнее время, помимо традиционной круглой стрелы и стрелы с треугольным наконечником (столь любимой режиссерами исторических фильмов), появились стрелы четырех- и восьмигранные, с режущей кромкой, тупоконечные — для оглушения противника — и даже разрывные.

Есть еще одна причина, по которой арбалет внезапно заинтересовал антитеррористические формирования. Ведь арбалет, как и лук, стреляет по сравнительно крутой траектории, следовательно, имеет ограниченный радиус поражения. А теперь представьте себе группу террористов на многолюдной площади.

При промахе из снайперской винтовки пуля полетит искать другую жертву еще на протяжении как минимум нескольких сотен метров. И наверняка найдет. Да и в случае удачного попадания пуля нередко проходит навылет, сохраняя убойную силу. А стрела при промахе через 25-30 м воткнется в асфальт.

Кроме того, стрелы не рикошетируют с такой силой, как пули, — при попадании в преграду они чаще всего ломаются или гнутся и уже не столь опасны. При поражении же арбалетным болтом человека в бронежилете последний кубарем летит на землю и нескоро приходит в себя от подобного «привета» (вспомните «летающий лом»).

Кроме этого, с помощью арбалетов можно забрасывать на высоту третьего-четвертого этажа «кошки» с веревками, применяющиеся при штурмовых операциях, некоторые другие хитрые приспособления.

Не следует, однако, полагать, что каждый владелец арбалета — потенциальный террорист либо борец с терроризмом. Чтобы грамотно и метко использовать данное оружие, необходимы тщательная подготовка и долгие тренировки. Кавалерийские наскоки здесь не помогут. Недаром армейские подразделения средневековых арбалетчиков являлись по сути своей первыми отрядами высокопрофессиональных солдат, значительно опередив в этом небезызвестных мушкетеров.

И процесс обучения профессионального арбалетчика занимал не один месяц, и даже не один год. Кстати, можно отметить еще одну любопытную особенность. Практически все хорошие арбалетчики быстро и успешно осваивают любое огнестрельное оружие, в то время как обратный процесс не так уж и легок. Иными словами, из хорошего арбалетчика, как правило, выходит хороший снайпер, а наоборот получается далеко не всегда

Естественно, что с развитием арбалета соответственно изменилась и тактика его применения в военных целях. Так, стрельба залпом по групповой цели ушла в прошлое — цели стали одиночными и не отягощены более доспехами, они быстро бегают и метко отстреливаются из «Калашниковых» и М-16. Зато появилось множество новых способов применения старинного оружия в его современной ипостаси.

Использование арбалетов для бесшумного снятия часовых

Высокая точность попадания, бесшумность и мощный травматический эффект плюс «выключение» практически всей пораженной группы мышц (попробуйте пошевелить рукой, когда в мышцах сидит 25-сантиметровый металлический прут) делают применение арбалета для снятия часовых весьма и весьма удобным. Кроме того, в случае промаха по «объекту» стрела незаметно и бесшумно воткнется в землю или в стену — щелчок стрелы на слух современного человека не отождествляется со смертельной опасностью. Иногда это позволяет прицелиться и выстрелить еще раз-другой.

Использование арбалетов в диверсионных целях

Казалось бы, полный бред. Разве можно сравнить — полкило тротила и маленький металлический прутик! Тем не менее… Специальные стрелы с режущим наконечником запросто перерубают провода толщиной до 2-3 см, огнепроводные шнуры и т.д. , и т.п. Зажигательные арбалетные стрелы действуют намного эффективнее аналогичных боеприпасов к стрелковому оружию — зажигательного состава в них помещается существенно больше. Не будем забывать и про упоминавшиеся уже разрывные стрелы.

Дистанционная маркировка целей

Представьте себе, что вам необходимо каким-либо образом пометить определенный объект для того, чтобы ваш коллега из авиации уронил на него сверху что-нибудь большое и тяжелое (или маленькое, но вредное). Однако хозяева данного объекта отнюдь не в восторге от подобной перспективы и поэтому окружили его заборами и часовыми. Близко не подойти.

Вот в этом случае на помощь и приходит пустотелая стрела, наполненная специальным красящим, люминесцентным или даже излучающим составом. При попадании в объект или просто при пролете над ним такой состав щедро орошает стены и крышу — дальнейшее уже дело техники.

Арбалет как антитеррористическое устройство

Не так давно специалистами московской фирмы «АРАИ спецтехника» был разработан комплекс дистанционного разминирования «Блесна». В основу комплекса положен наш старый знакомый — арбалет. Правда, он безвозвратно утратил при этом способность стрелять боевыми стрелами, но зато приобрел ряд существенно более полезных свойств.

Так, например, с его помощью можно забрасывать на дистанцию до 70 м специальную «кошку», предназначенную для обезвреживания взрывных устройств на растяжках. Причем конструкция «кошки» такова, что она свободно протаскивается через ограду из колючей проволоки, густую траву, бурелом, но гарантированно захватывает любые растяжки взрывоопасных «сюрпризов». В результате мина срабатывает на приличном удалении от стрелка.

С помощью специального гарпуна можно приводить к срабатыванию мины с датчиками движения (взрывающиеся при попытке их переместить). Еще одним неприятным сюрпризом для террористов (а также рассеянных бизнесменов) является стрела — пиротехнический разрушитель.

Перед применением ее снаряжают холостым патроном от автомата АК-74 — в результате выстрел по атташе-кейсу живописно разбрасывает его содержимое вместе с остатками самого чемодана в радиусе 2-3 метров. Так, что сразу становится видно: нести ли взрывозащитный контейнер (если чемодан подложили террористы) или же совок и веник (если кейс оставлен тем самым рассеянным бизнесменом).

Охота с луком или арбалетом в наше время — развлечение достаточно элитарное. Помимо того, что этот вид охоты разрешен далеко не везде (у нас, например, запрещен), так он еще и довольно дорог. К тому же, только немногие стрелки рискуют выйти с арбалетом в руках один на один с серьезным зверем — как правило, требуется подстраховка. И все же, подобные охоты широко распространены на Западе — в основном в США, значительно меньше в Европе.

Нежданно-негаданно стрельба из арбалета стала чрезвычайно популярным видом спорта. С удовлетворением хочется отметить, что уж здесь-то и мы не ударили в грязь лицом. Еще в СССР спортивная стрельба из арбалета была неплохо развита в Прибалтике и в Москве. Несколько раз в Москве даже проводились чемпионаты по этому виду спорта.

Правда, распознать в нем состязание стрелков, так тщательно описанное Конан Дойлем в знаменитом «Белом отряде», довольно сложно. Никто уже не пытается запустить болт метров на 400 или быстро поразить двумя стрелами пролетающую птицу. Соревнования стали существенно менее кровожадными, но не потеряли зрелищности.

Теперь все арбалеты подразделяются на три категории, причем отнесение к той или иной категории зависит от величины усилия, требуемого для натягивания тетивы.

1. Арбалеты с усилием взведения до 27 кг считаются легкими (хотя их масса может достигать нескольких килограммов).
2. От 27 до 110 кг — средний арбалет. К этому классу относится большинство импортных арбалетов, продававшихся в наших оружейных магазинах.
3. И, наконец, свыше 110 кг — тяжелый арбалет. Причем он действительно тяжел — весит более 10 кг!

Оптические прицелы на спортивные арбалеты не ставятся, складные или откидные приклады также не применяются. На легких арбалетах натяжение тетивы производится вручную, на прочих — «козьей ногой». Несъемные механизмы скоростного перезаряжания и магазинные устройства для стрел отсутствуют — то же самое относится и к ремням для ношения.

Существенно изменились и правила стрельбы. Она теперь ведется на несколько основных дистанций и подразделяется на стрельбу в помещении и на открытом стрельбище. В помещении стреляют на 18 и 36 метров. На стрельбище прибавляется дистанция в 50 метров. Стрельба ведется сериями по три выстрела по трем мишеням, укрепленным на одном щите. При этом надо учитывать, что размер «десяточки» на мишени для 18-и 36-метровой дистанции чуть больше пятикопеечной монеты.

Довольно необычны условия состязаний по стрельбе из тяжелых арбалетов. Несмотря на солидные габариты и массу оружия, дистанция стрельбы составляет всего лишь… 10 метров. Правда, и мишень используется маленькая, 10-сантиметровая. Изготавливается она из свинца. «Десяточка» с копейку. Хотя стрелы тяжелых арбалетов довольно толстые (10-12 мм), наконечник у них тоненький и острый, диаметром всего около миллиметра. Победитель определяется по числу попаданий в «десятку».

Легкие и тяжелые арбалеты предназначаются исключительно для спортивной стрельбы. А вот арбалет среднего класса может быть и спортивным, и охотничьим, и боевым. Не забывайте про подарки, арбалет может послужить приятным сюрпризом для вашего друга.

Старинное устройство благополучно дожило до наших дней и продолжает успешно развиваться. История арбалета до конца еще не дописана.

З того моменту, як перший чоловік, заимевший зуб на сусіда, взяв у руки суковатую палицю, людська думка з завзятістю, гідною кращого застосування, розробляє способи довбанути свого ближнього з максимально можливої відстані. Дубина дозволяла зробити це з півтора-двох метрів, спис — з двох-трьох, на сайті магазин луків та арбалетів. Праща збільшила дистанцію до 40-50 м, лук — більш ніж до 100-150.

Істотними недоліками цибулі при цьому були його габарити і неможливість весь час тримати зброю зведеним зі стрілою на тятиві. Арбалет ж разом збільшив дистанцію удару майже втричі і до того ж міг тривалий час перебувати у зведеному стані без істотного збитку для точності стрільби. Не слід забувати, що лучного стріла була, як правило, дерев’яною і мала відносно невелику масу. А маса європейського арбалетного болта досягала 400 грамів. І робився він з заліза. Подібний «літаючий лом» бив з такою силою, що питання про попадання, наприклад, у проріз забрала, знімався сам собою.

Але все це в минулому. А що ж зараз? Ви можете придбати практично в будь-якому збройовому магазині арбалет по своєму смаку. Щонайменше, дві-три моделі в серйозному, солідному магазині у продажу є обов’язково. Майже будь-який магазин зброї може запропонувати арбалет-шнеппер або один з арбалетів з промовистою назвою: «Гадюка», «Гепард», «Тарантул», «Чорний пітон» та стріли до них.

Найбільш часто у нас зустрічаються арбалети виробництва західних фірм моделей «Коммамдо», «Беар», «Девастатор». Зовнішній вид — на рівні: дюраль, пластик, лак; діоптричний або оптичний приціл; оригінальна система взводу — не тільки «козячої ногою» але і переломом приклада (що дивно нагадує звичайну двостволку). Іноді, правда, трапляються і серйозні машини — наприклад, фірми «Барнетт» — при одному погляді на які ти розуміла, що зброя може бути не лише потужним, але і красивим… Що стосується бойових якостей, то сучасний арбалет (особливо мисливський арбалет) аж ніяк не поступається своїм вогнепальною суперникам.

Забійна сила

Безперечно, куля масою від 9 до 40 р летить зі швидкістю 400-800 м/с, вишібет душу хоч з кого. (Або прошиє наскрізь і полетить собі далі. ) 25-50-грамова металева арбалетна стріла довжиною від 20 до 35 см, що летить зі швидкістю 70-80 м/с, навиліт, швидше за все, не проб’є, але здоров’я точно не додасть. А вже вести які-небудь активні дії, так і просто пересуватися з стирчать в тілі металевим прутом трохи важко. До речі, з часів середньовіччя «літаючий брухт», зменшивши у вазі, істотно виграв в точності бою і скорострільності.

Скорострільність

Виходячи з особистого досвіду, можу зазначити, що десять прицільних пострілів за хвилину, забезпеченого оптичним прицілом і незнімним механізмом перезаряджання арбалета «Професіонал-4» не є особливо видатне досягнення. Непогано зарекомендували себе і арбалети «Коммандо» фірми «Барнет».

Точність бою

З допомогою звичайного діоптрійного прицілу (без оптики! ) не проблема з 20 м всадити стрілу в пятирублевую монету, а на дистанції в 40-50 м зібрати дюжину стріл в поштову листівку. Точність бою вогнепальної зброї, вважаю, немає необхідності розписувати. І потім, спробуйте в умовах великого міста пристріляти хоча б СКС. Ручаюся, зробити це буде досить важко. А для арбалета цілком вистачає пачки старих газет і довгого коридору.

Габарити

Тут у арбалета істотний мінус — широкий! І незграбний — що є, то є. Це, однак, не заважає тижнями перемішатися з ним по лісі. І не по підмосковному лісі, а за самою справжньою тайзі. Треба сказати, що і довгоствольні мисливські рушниці теж не особливо сприяють зручності і легкості таких «прогулянок»

Боєзапас

Від 8 до 15 рублів за патрон і 1, 5 долара за стрілу. Здавалося б, перевага вогнепальної зброї очевидно. Проте нікому ще не вдалося вистрілити одним патроном двічі. А дюжини стріл вистачає на рік, а то і більше (автору вистачило на три). Якщо, звичайно, не стріляти по всім зустрічним деревах…

Але все це стосується, так би мовити, прикладного застосування стародавньої зброї — мисливського, іноді спортивному. Адже спочатку арбалет — зброя бойова. І що ж ми тут бачимо?

Різні моделі арбалетів цілком офіційно (і досить давно) складаються на озброєнні численних спецслужб західних країн, а також у деяких елітних підрозділів військ спеціального призначення. Зрозуміло, це не «поліна з ресорами», а цілком сучасні бойові пристрої, розроблені за останнім словом техніки.

Так, у США використовуються моделі «Коммандо», «Беар». «Девастатор» і деякі інші, не настільки відомі. В Європі (Франція) подібною зброєю оснащені Іноземний легіон (арбалети фірми «Барнетт» і «Беар») і деякі частини спецпризначення інших відомств. Відомо, що у знаменитої операції «Буря в пустелі» підрозділ «Щури пустелі» використовувало всі ті ж арбалети «Барнетт» і «Девастатор». Кажуть, щось подібне є і у нас.

При виробництві сучасних арбалетів матеріали використовуються також сучасні — пластик, нержавіюча сталь і т. п. Тятива, виготовлена з дакрону або кевлара, в меншій мірі залежить від коливань температури і вологості. Дуги робляться з дюралюмінію, сталі або пластмаси — вони тепер набагато надійніше своїх середньовічних попередників. А наявність сучасних оптичних прицілів дозволяє буквально «класти» стрілу в стрілу на досить пристойній дистанції. Що ж послужило причиною цієї, на перший погляд не зовсім зрозумілою, реанімації стародавньої зброї?

Залишимо осторонь безшумність і непомітність застосування. В силу граничної простоти спускового пристрою, арбалет є виключно надійним в бойовій обстановці зброєю. Мінімальна кількість рухомих деталей дозволяє звести ризик поломки практично до нуля, іншими словами — якщо арбалет зарядили, то він обов’язково вистрілить. Осічок не буває. А застрягання стріли на напрямній може наснитися лише в кошмарному сні.

Добре пристрелянный арбалет (продаж, зазвичай, проводиться без пристрілки) забезпечує майже 100%-е потрапляння болта саме туди. куди потрібно стрілку Наявність запобіжників повністю виключає можливість випадкового пострілу, навіть при падінні зброї з висоти другого поверху. Погодні умови (за винятком сильного вітру) не надто впливають на точність стрільби, а вже згадувана можливість повторного використання стріл дозволяє не тягати з собою надто важкий сагайдак.

До речі, сучасні арбалетні болти досить сильно відрізняються від своїх давніх прототипів. Останнім часом, крім традиційної круглої стріли і стріли з трикутним наконечником (настільки улюбленої режисерами історичних фільмів), з’явилися стріли чотирьох — і восьмигранні, з ріжучою кромкою, тупокінцеві — для оглушення противника — і навіть розривні.

Є ще одна причина, по якій арбалет раптово зацікавив антитерористичні формування. Адже арбалет, як і цибуля, стріляє по порівняно крутій траєкторії, отже, має обмежений радіус ураження. А тепер уявіть собі групу терористів на багатолюдній площі. При промаху з снайперської гвинтівки куля полетить шукати іншу жертву ще протягом як мінімум кількох сотень метрів. І напевно знайде.

Так і у випадку вдалого попадання куля нерідко проходить навиліт, зберігаючи забійну силу. А стріла при промаху через 25-30 м застромиться в асфальт. Крім того, стріли не рикошетируют з такою силою, як кулі, — при попаданні в перешкоду вони найчастіше ламаються або гнуться і вже не такі небезпечні.

При ураженні ж арбалетним болтом людини в бронежилеті останній стрімголов летить на землю і нескоро приходить в себе від подібного «привіту» (згадайте «літаючий брухт») Крім цього, за допомогою арбалетів можна закидати на висоту третього-четвертого поверху «кішки» з мотузками, що застосовуються при штурмових операцій, деякі інші хитрі пристосування.

Не слід, однак, вважати, що кожен власник арбалета — потенційний терорист або борець з тероризмом. Щоб грамотно і влучно використовувати цю зброю, необхідні ретельна підготовка і довгі тренування. Кавалерійські наскоки тут не допоможуть.

Недарма армійські підрозділи середньовічних арбалетників були по суті своїй першими загонами високопрофесійних солдатів, значно випередивши в цьому відомих мушкетерів. І процес навчання професійного арбалетника займав не один місяць і навіть не один рік. До речі, можна відзначити ще одну цікаву особливість.

Практично всі хороші арбалетників швидко і успішно освоюють будь-яку вогнепальну зброю, у той час як зворотний процес не такий вже й легкий. Іншими словами, з хорошого арбалетника, як правило, виходить хороший снайпер, а навпаки виходить далеко не завжди

Природно, що з розвитком арбалета відповідно змінилася і тактика його застосування у військових цілях. Так, стрільба залпом по груповій цілі пішла в минуле — мети стали поодинокими і не обтяжені більш обладунками, вони швидко бігають і влучно відстрілюються з «Калашникова» та М-16. Зате з’явилося безліч нових способів застосування зброї у його сучасної іпостасі.

Використання арбалетів для безшумного зняття часових

Висока точність попадання, безшумність і потужний травматичний ефект плюс «вимикання» практично всієї ураженої групи м’язів (спробуйте поворушити рукою, коли в м’язах сидить 25-сантиметровий металевий прут) роблять застосування арбалета для зняття часових вельми і вельми зручним. Крім того, в разі промаху по «об’єкту» стріла непомітно і безшумно застромиться в землю або в стіну — клацання стріли на слух сучасної людини н

З того моменту, як перший чоловік, заимевший зуб на сусіда, взяв у руки суковатую палицю, людська думка з завзятістю, гідною кращого застосування, розробляє способи довбанути свого ближнього з максимально можливої відстані. Дубина дозволяла зробити це з півтора-двох метрів, спис — з двох-трьох, на сайті магазин луків та арбалетів. Праща збільшила дистанцію до 40-50 м, лук — більш ніж до 100-150.

Істотними недоліками цибулі при цьому були його габарити і неможливість весь час тримати зброю зведеним зі стрілою на тятиві. Арбалет ж разом збільшив дистанцію удару майже втричі і до того ж міг тривалий час перебувати у зведеному стані без істотного збитку для точності стрільби. Не слід забувати, що лучного стріла була, як правило, дерев’яною і мала відносно невелику масу. А маса європейського арбалетного болта досягала 400 грамів. І робився він з заліза. Подібний «літаючий лом» бив з такою силою, що питання про попадання, наприклад, у проріз забрала, знімався сам собою.

Але все це в минулому. А що ж зараз? Ви можете придбати практично в будь-якому збройовому магазині арбалет по своєму смаку. Щонайменше, дві-три моделі в серйозному, солідному магазині у продажу є обов’язково. Майже будь-який магазин зброї може запропонувати арбалет-шнеппер або один з арбалетів з промовистою назвою: «Гадюка», «Гепард», «Тарантул», «Чорний пітон» та стріли до них.

Найбільш часто у нас зустрічаються арбалети виробництва західних фірм моделей «Коммамдо», «Беар», «Девастатор». Зовнішній вид — на рівні: дюраль, пластик, лак; діоптричний або оптичний приціл; оригінальна система взводу — не тільки «козячої ногою» але і переломом приклада (що дивно нагадує звичайну двостволку). Іноді, правда, трапляються і серйозні машини — наприклад, фірми «Барнетт» — при одному погляді на які ти розуміла, що зброя може бути не лише потужним, але і красивим… Що стосується бойових якостей, то сучасний арбалет (особливо мисливський арбалет) аж ніяк не поступається своїм вогнепальною суперникам.

Забійна сила

Безперечно, куля масою від 9 до 40 р летить зі швидкістю 400-800 м/с, вишібет душу хоч з кого. (Або прошиє наскрізь і полетить собі далі. ) 25-50-грамова металева арбалетна стріла довжиною від 20 до 35 см, що летить зі швидкістю 70-80 м/с, навиліт, швидше за все, не проб’є, але здоров’я точно не додасть. А вже вести які-небудь активні дії, так і просто пересуватися з стирчать в тілі металевим прутом трохи важко. До речі, з часів середньовіччя «літаючий брухт», зменшивши у вазі, істотно виграв в точності бою і скорострільності.

Скорострільність

Виходячи з особистого досвіду, можу зазначити, що десять прицільних пострілів за хвилину, забезпеченого оптичним прицілом і незнімним механізмом перезаряджання арбалета «Професіонал-4» не є особливо видатне досягнення. Непогано зарекомендували себе і арбалети «Коммандо» фірми «Барнет».

Точність бою

З допомогою звичайного діоптрійного прицілу (без оптики! ) не проблема з 20 м всадити стрілу в пятирублевую монету, а на дистанції в 40-50 м зібрати дюжину стріл в поштову листівку. Точність бою вогнепальної зброї, вважаю, немає необхідності розписувати. І потім, спробуйте в умовах великого міста пристріляти хоча б СКС. Ручаюся, зробити це буде досить важко. А для арбалета цілком вистачає пачки старих газет і довгого коридору.

Габарити

Тут у арбалета істотний мінус — широкий! І незграбний — що є, то є. Це, однак, не заважає тижнями перемішатися з ним по лісі. І не по підмосковному лісі, а за самою справжньою тайзі. Треба сказати, що і довгоствольні мисливські рушниці теж не особливо сприяють зручності і легкості таких «прогулянок»

Боєзапас

Від 8 до 15 рублів за патрон і 1, 5 долара за стрілу. Здавалося б, перевага вогнепальної зброї очевидно. Проте нікому ще не вдалося вистрілити одним патроном двічі. А дюжини стріл вистачає на рік, а то і більше (автору вистачило на три). Якщо, звичайно, не стріляти по всім зустрічним деревах…

Але все це стосується, так би мовити, прикладного застосування стародавньої зброї — мисливського, іноді спортивному. Адже спочатку арбалет — зброя бойова. І що ж ми тут бачимо?

Різні моделі арбалетів цілком офіційно (і досить давно) складаються на озброєнні численних спецслужб західних країн, а також у деяких елітних підрозділів військ спеціального призначення. Зрозуміло, це не «поліна з ресорами», а цілком сучасні бойові пристрої, розроблені за останнім словом техніки. Так, у США використовуються моделі «Коммандо», «Беар». «Девастатор» і деякі інші, не настільки відомі.

В Європі (Франція) подібною зброєю оснащені Іноземний легіон (арбалети фірми «Барнетт» і «Беар») і деякі частини спецпризначення інших відомств. Відомо, що у знаменитої операції «Буря в пустелі» підрозділ «Щури пустелі» використовувало всі ті ж арбалети «Барнетт» і «Девастатор». Кажуть, щось подібне є і у нас.

При виробництві сучасних арбалетів матеріали використовуються також сучасні — пластик, нержавіюча сталь і т. п. Тятива, виготовлена з дакрону або кевлара, в меншій мірі залежить від коливань температури і вологості. Дуги робляться з дюралюмінію, сталі або пластмаси — вони тепер набагато надійніше своїх середньовічних попередників.

А наявність сучасних оптичних прицілів дозволяє буквально «класти» стрілу в стрілу на досить пристойній дистанції. Що ж послужило причиною цієї, на перший погляд не зовсім зрозумілою, реанімації стародавньої зброї?

Залишимо осторонь безшумність і непомітність застосування. В силу граничної простоти спускового пристрою, арбалет є виключно надійним в бойовій обстановці зброєю. Мінімальна кількість рухомих деталей дозволяє звести ризик поломки практично до нуля, іншими словами — якщо арбалет зарядили, то він обов’язково вистрілить. Осічок не буває. А застрягання стріли на напрямній може наснитися лише в кошмарному сні.

Добре пристрелянный арбалет (продаж, зазвичай, проводиться без пристрілки) забезпечує майже 100%-е потрапляння болта саме туди. куди потрібно стрілку Наявність запобіжників повністю виключає можливість випадкового пострілу, навіть при падінні зброї з висоти другого поверху. Погодні умови (за винятком сильного вітру) не надто впливають на точність стрільби, а вже згадувана можливість повторного використання стріл дозволяє не тягати з собою надто важкий сагайдак.

До речі, сучасні арбалетні болти досить сильно відрізняються від своїх давніх прототипів. Останнім часом, крім традиційної круглої стріли і стріли з трикутним наконечником (настільки улюбленої режисерами історичних фільмів), з’явилися стріли чотирьох — і восьмигранні, з ріжучою кромкою, тупокінцеві — для оглушення противника — і навіть розривні.

Є ще одна причина, по якій арбалет раптово зацікавив антитерористичні формування. Адже арбалет, як і цибуля, стріляє по порівняно крутій траєкторії, отже, має обмежений радіус ураження. А тепер уявіть собі групу терористів на багатолюдній площі. При промаху з снайперської гвинтівки куля полетить шукати іншу жертву ще протягом як мінімум кількох сотень метрів. І напевно знайде.

Так і у випадку вдалого попадання куля нерідко проходить навиліт, зберігаючи забійну силу. А стріла при промаху через 25-30 м застромиться в асфальт. Крім того, стріли не рикошетируют з такою силою, як кулі, — при попаданні в перешкоду вони найчастіше ламаються або гнуться і вже не такі небезпечні.

При ураженні ж арбалетним болтом людини в бронежилеті останній стрімголов летить на землю і нескоро приходить в себе від подібного «привіту» (згадайте «літаючий брухт») Крім цього, за допомогою арбалетів можна закидати на висоту третього-четвертого поверху «кішки» з мотузками, що застосовуються при штурмових операцій, деякі інші хитрі пристосування.

Не слід, однак, вважати, що кожен власник арбалета — потенційний терорист або борець з тероризмом. Щоб грамотно і влучно використовувати цю зброю, необхідні ретельна підготовка і довгі тренування. Кавалерійські наскоки тут не допоможуть. Недарма армійські підрозділи середньовічних арбалетників були по суті своїй першими загонами високопрофесійних солдатів, значно випередивши в цьому відомих мушкетерів.

І процес навчання професійного арбалетника займав не один місяць і навіть не один рік. До речі, можна відзначити ще одну цікаву особливість. Практично всі хороші арбалетників швидко і успішно освоюють будь-яку вогнепальну зброю, у той час як зворотний процес не такий вже й легкий. Іншими словами, з хорошого арбалетника, як правило, виходить хороший снайпер, а навпаки виходить далеко не завжди

Природно, що з розвитком арбалета відповідно змінилася і тактика його застосування у військових цілях. Так, стрільба залпом по груповій цілі пішла в минуле — мети стали поодинокими і не обтяжені більш обладунками, вони швидко бігають і влучно відстрілюються з «Калашникова» та М-16. Зате з’явилося безліч нових способів застосування зброї у його сучасної іпостасі.

Використання арбалетів для безшумного зняття часових

Висока точність попадання, безшумність і потужний травматичний ефект плюс «вимикання» практично всієї ураженої групи м’язів (спробуйте поворушити рукою, коли в м’язах сидить 25-сантиметровий металевий прут) роблять застосування арбалета для зняття часових вельми і вельми зручним. Крім того, в разі промаху по «об’єкту» стріла непомітно і безшумно застромиться в землю або в стіну — клацання стріли на слух сучасної людини не ототожнюється зі смертельною небезпекою. Іноді це дозволяє прицілитися і вистрілити ще раз-інший.

Використання арбалетів у диверсійних цілях

Здавалося б, повна маячня. Хіба можна порівняти — півкілограма тротилу і маленький металевий прутик! Тим не менш… Спеціальні стріли з ріжучим кінчиком запросто перерубують дроти товщиною до 2-3 см, огнепроводные шнури і т. д. і т. п. Запальні арбалетні стріли діють набагато ефективніше аналогічних боєприпасів до стрілецької зброї — запального складу в них міститься значно більше. Не будемо забувати і про згадувані вже розривні стріли.

Дистанційна маркування цілей

Уявіть собі, що вам необхідно якимось чином позначити певний об’єкт для того, щоб ваш колега з авіації впустив на нього зверху щось велике і важке (або маленьке, але шкідливий). Однак господарі даного об’єкта аж ніяк не в захваті від такої перспективи і тому оточили його парканами і часовими. Близько не підійти.

Ось в цьому випадку на допомогу і приходить пустотіла стріла, наповнена спеціальним барвником, люмінесцентним або навіть випромінюючим складом. При попаданні в об’єкт або просто при прольоті над ним такий склад щедро зрошує стіни і дах — дальше-вже справа техніки.

Арбалет як антитерористична пристрій

Не так давно фахівцями московської фірми «АРАЇ спецтехніка» був розроблений комплекс дистанційного розмінування «Блешня». В основу комплексу покладено наш старий знайомий — арбалет. Правда, він безповоротно втратив при цьому здатність стріляти бойовими стрілами, але зате придбав ряд істотно більше корисних властивостей. Так, наприклад, з його допомогою можна закидати на дистанцію до 70 м спеціальну «кішку», призначену для знешкодження вибухових пристроїв на розтяжках.

Причому конструкція «кішки» така, що вона вільно переміщується через огорожу з колючого дроту, густу траву, бурелом, але гарантовано захоплює будь-які розтяжки вибухонебезпечних «сюрпризів». В результаті міна спрацьовує на пристойному видаленні від стрільця. За допомогою спеціального гарпуна можна приводити до спрацьовування міни з датчиками руху (вибухають при спробі їх перемістити).

Ще одним неприємним сюрпризом для терористів (а також розсіяних бізнесменів) є стріла — піротехнічний руйнівник. Перед застосуванням її споряджають холостим патроном від автомата АК-74 — в результаті постріл по аташе-кейсу мальовничо розкидає його вміст разом із залишками самого валізи в радіусі 2-3 метрів. Так, що відразу стає видно: нести вибухонебезпечний контейнер (якщо валізу терористи підклали) або ж совок і віник (якщо кейс залишений тим самим розсіяним бізнесменом).

Полювання

Полювання з луком або арбалетом в наш час — розвага досить елітарне. Крім того, що цей вид полювання дозволено далеко не скрізь у нас, наприклад, заборонений), так він ще й досить дорогий. До того ж, лише деякі стрілки ризикують вийти з арбалетом в руках один на один з серйозним звіром — як правило, потрібна підстраховка. І все ж, подібні полювання широко поширені на Заході — в основному в США, значно менше в Європі.

Спорт

Неждано-негадано стрільба з арбалета стала надзвичайно популярним видом спорту. З задоволенням хочеться відзначити, що вже тут-то і ми не вдарили в бруд обличчям. Ще в СРСР спортивна стрільба з арбалета була непогано розвинена в Прибалтиці і в Москві. Кілька разів у Москві навіть проводилися чемпіонати з цього виду спорту.

Правда, розпізнати в ньому змагання стрільців, так ретельно описане Конан Дойлем в знаменитому «Білому загоні», досить складно. Ніхто вже не намагається запустити болт метрів на 400 або швидко вразити двома стрілами, як птаха. Змагання стали істотно менше кровожерними, але не втратили видовищності.

Тепер всі арбалети поділяються на три категорії, причому віднесення до тієї чи іншої категорії залежить від величини зусилля, необхідного для натягування тятиви.

1. Арбалети з зусиллям зведення до 27 кг вважаються легкими (хоча їх маса може досягати кількох кілограмів).
2. Від 27 до 110 кг — середній арбалет. До цього класу належить більшість імпортних арбалетів, що продавалися в наших збройових магазинах.
3. І, нарешті, понад 110 кг — важкий арбалет. Причому він дійсно важкий — важить більше 10 кг!

Оптичні приціли на арбалети спортивні не ставляться, складні або відкидні приклади також не застосовуються. На легких арбалетах натяг тятиви проводиться вручну, на інших — «козячої ногою». Незнімні механізми швидкісного перезаряджання і магазинні пристрої для стріл відсутні — те ж саме відноситься і до ременів для носіння.

Істотно змінилися і правила стрільби. Вона тепер ведеться на кілька основних дистанцій і підрозділяється на стрілянину в приміщенні і на відкритому стрільбищі. У приміщенні стріляють на 18 і 36 метрів. На стрільбищі додається дистанція 50 метрів. Стрільба ведеться серіями по три постріли по трьох мішенях, укріпленим на одному щиті. При цьому треба враховувати, що розмір «десяточки» на мішені для 18-та 36-метрової дистанції трохи більше пятикопеечной монети.

Досить незвичайні умови змагань зі стрільби з важких арбалетів. Незважаючи на солідні габарити і масу зброї, дистанція стрільби складає всього лише… 10 метрів. Правда, і мішень використовується маленька, 10-сантиметрова. Виготовляється вона з свинцю. «Десяточка» з копійку. Хоча стріли важких арбалетів досить товсті (10-12 мм), наконечник у них тоненький і гострий, діаметром усього близько міліметра. Переможець визначається за кількістю влучень у «десятку».

Легкі та важкі арбалети призначаються виключно для спортивної стрільби. А ось арбалет середнього класу може бути і спортивним, і мисливським, і бойовим. Не забувайте про подарунки, арбалет може стати приємним сюрпризом для вашого друга.

Старовинне пристрій благополучно дожило до наших днів і продовжує успішно розвиватися. Історія арбалета до кінця ще не дописана.